З 1991 року, відтоді як Україна здобула незалежність, не було жодного уряду, який би не здійснював політику активного залучення зовнішніх запозичень для покриття дефіциту державного бюджету. Попри певні намагання модернізувати боргову політику України та відкоригувати розмір державного боргу, величина зовнішніх накопичень з кожним роком продовжує зростати.
З одного боку, наслідком пришвидшення глобалізаційних процесів та інтеграції світових фінансових ринків стає полегшення доступу до вигідних умов міжнародного кредитування та дешевих зовнішніх грошових ресурсів, з іншого ж боку, відсутність ефективного державного механізму управління зовнішнім боргом призводить до зменшення резистентності економіки України та послаблення її боргової стійкості через надмірні зовнішні запозичення.
В умовах несформованої стратегії ефективного управління державним боргом фінансово-економічна криза 2008-2009 років і дестабілізація на світових кредитних ринках ускладнила і без того непросту ситуацію з державним боргом України. Адже різка девальвація національної валюти по відношенню до іноземних валют, в яких отримувались держані кредити, поглибила проблему управління борговими зобов’язаннями як у короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі, посилюючи зовнішньоборгове навантаження на Державний бюджет України та розбалансовуючи його.
Актуальним донині додатковим фактором порушення фінансової стабільності України є події початку 2014 року, коли реалізація геополітичної стратегії Російської Федерації щодо пострадянських країн, що полягає у формуванні нею неоімперського геополітичного простору, призвела до анексії АР Крим та початку бойових дій на сході України.
Отже, інтегрована до сучасного глобалізованого світу Україна, відчайдушно намагаючись подолати наслідки впливу на власну економіку і фінансову систему світової фінансової кризи та мінімізувати шкоду від зруйнованих колись надто заінтегрованих зв’язків з економікою Росії, потребує розробки нових концептуальних засад боргової стратегії та запровадження новітніх ефективних механізмів управління зовнішнім державним боргом.
Особливої гостроти цьому питанню надає те, що в Україні нині склалась комплексна ситуація, коли не реформована, зарегульована, громіздка система урядування, підсилена зовнішньою агресією та внутрішніми конфліктами, не дає можливості оперативно реагувати на сучасні виклики у питаннях боргової політики. А головне, що така ситуація не має історичних аналогів, а отже у світі відсутній досвід, який може бути запозиченим Україною як еталонна модель.
