Коментар до Постанови Національного банку України № 863 від 25 грудня 2014 року «Про затвердження Положення про порядок визначення системно важливих банків»

     Нещодавно Національним банком України оприлюднено Постанову № 863 від 25 грудня 2014 року «Про затвердження Положення про порядок визначення системно важливих банків». На перший погляд, Національний банк України скористався відомими рішеннями, загальноприйнятими у міжнародному банківському середовищі, якими регламентується поведінка фінансового регулятора по відношенню до основних гравців на ринку банківських послуг у кризовий період, і це рішення для сьогоднішньої України надактуальне.

     Проте після ретельного ознайомлення зі згаданою Постановою виникає відчуття, що перенесене на український грунт поняття «системно важливий банк» лише посилить хаос у національному банківському секторі, оскільки виділення серед понад 160 присутніх на ринку фінансових послуг «більш важливих» і «менш важливих» для країни банків лише сприятиме знищенню і так не надто розвинутого принципу конкурентності серед гравців банківського сектору, а також порушуватиме принцип справедливого та прозорого ставлення фінансового регулятора до діяльності вітчизняних банків.

     Неважко передбачити поведінку фізичних та юридичних осіб, які споживають банківські послуги, які маючи бажання мати справу з надійним та системно важливим, на думку НБУ, банком, свідомо обиратимуть «обрані» банки, не звертаючи увагу на ті, які не потрапили до переліку системно важливих. Для інших банків, які дбають про якість власних активів та сервісів, але не підпадають під визначення «системно важливий», введення в дію цієї постанови не є корисним, оскільки у свідомості споживача банківських послуг закарбовано, що «системно важливий» за визначенням означає: «такий, який підтримується державою та Національним банком України та отримує преференції, а той, який до цієї когорти не належить, такої підтримки і преференцій не отримує».
    На нашу думку, після введення в дію цієї постанови Національного банку України ми побачимо також збільшення кількості ризикових кредитних операцій, здійснюваних банками, визнаними системно важливими. Це досить небезпечно, оскільки, як ми вважаємо, до категорії системно важливих належатиме невеликий відсоток найбільших банків України, чия гра на ринку банківських послуг суттєво відображається на фінансовому ринку в цілому.
    Крім того, на наше переконання у документах, які регламентують діяльність банків, а саме: Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, Постанові Національного банку України від 30 липня 2014 року № 453 «Про схвалення Змін до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02 червня 2009 року № 315, Постанові Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» зі змінами, в тому числі викладеними у Постанові Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 862 «Про внесення змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» тощо, прийнятими з метою підвищення ефективності та забезпечення стабільної діяльності банків України, детально виписано розрахунки економічних нормативів діяльності банків та описано механізм контролю з боку регулятора за дотриманням банками цих обов'язкових економічних нормативів, які власне і відображають рівень фінансового стану того чи іншого банку.
    Необхідно згадати також про те, що Національний банк України з метою відслідковування динаміки розвитку банків, визначення їх значимості та ступеня впливу на стабільність банківської системи, здійснення порівняльного аналізу діяльності банків та розподілу наглядових функцій і обов'язків між центральним апаратом і територіальними управліннями НБУ щорічно здійснює розподіл банків на групи. Так, користуючись вимогами згаданих раніше нормативних актів, Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків затвердила на 2015 рік розподіл банків на групи своїм рішенням від 30 грудня 2014 року № 614, розподіливши 163 присутні на ринку українські банки на 4 групи та виділивши серед них 16 банків І групи, які є лідерами на ринку банківських послуг.
     І хоча ми розуміємо логіку Національного банку України та його бажання зосередитись на підтримці невеликої кількості найбільш важливих для регулятора банків, поява труднощів у діяльності яких впливатиме на стан банківської системи України в цілому та формуватиме рівень довіри до неї з боку споживачів банківських послуг, проте наголошуємо на необхідності дотримання таких важливих та загально визнаних принципів ведення бізнесу (яким, без сумніву, є і банківських бізнес), як: прозорість, зрозумілість правил та конкуренція.