Хто винний у знеціненні гривні?

  Відповідь на це запитання: це керівництво Національного банку України та Міністерства фінансів України. А найголовнішою причиною знецінення гривні є те, що ці дві інституції не працювали і не працюють разом, синхронно та злагоджено. МФУ виконує свої завдання, закликає не панікувати, посилається на військові дії, але конкретно нічого не робить задля стабілізації фінансової ситуації.

  А Голова НБУ спочатку з трибуни Верховної ради України обіцяє курс 12,9 грн/дол., який не в змозі втримати, потім вважає за доцільне насадити метод визначення плаваючого валютного курсу, який характерний для країн зі стабільною економікою, на український банківський грунт, який станом на сьогодні абсолютно не підготовлений до такого підходу, потім обіцяє вільний продаж населенню близько 200 доларів на день на одну особу, але навіть сама не має можливості придбати їх на ринку, а далі ще цікавіше: НБУ обіцяє задля стабілізації ситуації ще більше «закручувати гайки» адміністративними методами, але таке враження, що Правління НБУ не розуміє, що різьбу може зірвати, і ті гайки просто злетять, добряче нашкодивши фінансовій системі України.

  Можна ще безкінечно довго перелічувати нелогічні і неефективні дії НБУ та МФУ особливо шкідливі в умовах сьогоднішньої складної для фінансового ринку України ситуації, проте зараз як ніколи необхідний конструктив.
  На мій погляд, Президенту України та прем'єр-міністру України необхідно припинити з'ясовувати, чия політсила має вищий рейтинг, оскільки сьогодні бездіяльність або видимість дій – це прямий шлях до остаточного руйнування і без того слабкої фінансової стабільності, крім того це злочин перед народом України, який не лише щоденно втрачає на девальвації гривні, а й взагалі втратив будь-яке розуміння фінансової політики, яка провадиться нашими можновладцями.
  Дуже складна ситуація, яка склалась в Україні, в тому числі на фінансовому ринку, вимагає термінових дій, проте вона все ще контрольована та не безнадійна. По-перше, НБУ та МФУ необхідно негайно визначитись з єдиною стратегію розвитку ринку фінансів та почати працювати синхронно; по-друге, визнати, що впровадження плаваючого валютного курсу зараз не на часі та, аргументовано довівши це Міжнародному валютному фонду, перейти до фіксованого курсу з допоміжними адміністративними обмеженнями (але з чіткими та конкретними напрямками) до моменту припинення військових дій на сході країни та чіткого визначення політики побудови подальших взаємовідносин з Російською Федерацією.
  При плаваючому курсі НБУ витрачає золотовалютні резерви, які переважно спрямовуються на спекулятивні операції на валютному ринку, що не додає стабільності фінансовому ринку України та знекровлює його. Зрозуміло, що задля підтримки фіксованого курсу НБУ теж неминуче буде витрачати золотовалютні резерви, проте це триватиме не безкінечно, а ефекту від цього кроку слід очікувати колосального, адже населення та бізнес нарешті отримають впевненість у завтрашньому дні та фінансові орієнтири, що вгамує паніку та зможе створити певну стабільність на розбурханому фінансовому ринку. А в цей перехідний момент необхідно створити модель визначення плаваючого валютного курсу, яка б була органічною для української банківської системи, та перевіряти її в тестовому режимі, не створюючи додаткових стресів для країни та її населення.

http://www.companion.ua/articles/content?id=292489